На початку XX століття село Вороньки входило до Козелецького повіту створеного в 1781 року у складі Київського намісництва. У 1702році Козелецький повіт відходить з своїми дванадцятьма волостями до Чернігівської губернії .
У 1866 році Центральним статистичним комітетом
міністерства внутрішніх справ Російської імперії подаються статистичні відомості за 1859 рік , що через с.Вороньки проходить
військово –транспортна дорога Козелець-
Ніжин , в якому на той час проживають
2000 жителів ,236 дворів. До Вороньківської волості, входило 4 поселення: села Вороньки,
Свидовець, Веприк з хутором Пустотіно .
Своєму
економічному розвитку село Вороньки
завдячуює родині Кочубеїв , які мали
помістя в селі Згурівка, на той час Прилуцького повіту Полтавскої губернії. У середині XIX
століття у селі Згуровка починає облаштовувати маєток Аркадій Васильович Кочубей.
Новий власник значно розширив свої володіння і зробив Згурівку центром своїх
маєтностей .
Аркадій
Васильович Кочубей, бажаючи передати свій
родовий маєток старшому синові Петру, купує
в 1850 році у с. Вороньках помістя і землі для свого сина Миколая,який на час
придбання працює у посольстві в Константинополі
. У цьому ж році маєток у Згурівці переходить у власність старшому сину
Аркадія Кочубея - Петру . Успадкувавши
від батька і інший маєток в Старій і Новій Гуті Новгород-Сіверського повіту ,
Петро Аркадійович Кочубей полишить
військову справу і займеться сільським
господарством ,садівництвом , лісорозведенням. У роки його господарювання
маєток набув значного розквіту. Він
змушений управляти і братовими
землями в селах Вороньки і Кинашівці.
За управління Петра Аркадійовича Кочубея село Вороньки перетвориться на волосний центр,побудуються два заводи – винокурний і тонкорунних овець .Знаний як талановитий хімік мінералог ,член Російського технічного товариства ,засновник музею прикладних знань, експериментатор і хімік , він перетворить помістя і землі брата на прибуткове господарство. Через незмінні сівозміни , а також солончакові землі у Вороньках урожаї культур будуть знижуватися. Він запровадить свій землеробський досвід випробуваний у Згурівці , щоб зберегти село від економічних збитків і розвинути структуру. Після смерті свого брата в Італії , Петро Аркадійович Кочубей допоможе керувати маєтками і землями малолітньому сину брата – Михайлу, який разом з матір’ю Оленою Волконською- Кочубей повернуться з Європи і оселяться в помісті у с.Вороньках.
Вороньківська волость за часів правління Кочубеїв збільшиться,
і на 1904 рік буде мати населення 10 861 чоловік. На території села
Вороньки буде існувати 3 училища, з них жіноче і чоловіче. Одне з
училищ буде побудоване в 1903 році ,нове кам’яне з
кімнатами для вчителів на другому поверсі. Умови життя
в училищі будуть мати задовільний
характер .
Розквіту маєток набуде при останньому власнику Михайлу Миколайовичу Кочубею. Михайло Миколайович Кочубей увійде в історію як благодійник, культурний і політичний діяч, «попечитель» Козелецької земської лікарні, членом Єпархіальної училищної ради від Козелецького повіту. Побудує у своїх маєтках ряд шкіл.
На кошти Кочубеїв був заснований, аматорський народний театр, у якому грали самодіяльні артисти, багато з яких потім стали професійними видатними акторами і співаками.
У
1908 році останній власник маєтку М.М.
Кочубей (1863 - 1935) відкрив чотирикласну земську школу, де навчались біля 80
селянських дітей. Маєток проіснує до
1918 року, а потім буде зруйнований.
Немає коментарів:
Дописати коментар